ВІД АВТОРА

Мови споріднені одна з одною, і серед них е різні сім’ї. Тими ж, хто для сучасних слов’ян у мовному відношенні є найближчими, кого з ними найвиразніше єднає лінгвістичне, за виразом поета, «чуття єдиної родини», є балти — литовці та латиші.

Найближчі мовні родичі слов’ян (до речі, так у першому варіанті називалася пропонована праця) виявляють свою близькість до останніх не лише в слові, а й багато в чому з того всесвіту, який воно позначає.

Автор свідомий того, що порівняно невелика праця дещо втрачає на своїй стрункості від поєднання в ній різнопланових частин. Проте, на його думку, саме таких напрямків висвітлення потребує винесена до заголовка тема. І якщо врешті-решт читач має перед собою лише окремі маленькі ескізи до великих частин широкої панорами, то хай він зважить на те, що на сьогоднішній день наука ще не підійшла до всебічного дослідження балто- слов’янської проблематики.

Жанр, у якому написано пропоновану книжку, зовеім не означає, що читач матиме справу з популярною версією попередніх праць автора, зокрема й найбільшої з них — монографії «Балто-севернославянские языковые связи» (Київ, «Наукова думка», 1976, 228 с.). Хоча авторові й не вдалося повністю уникнути повторного використання вже опублікованих ним матеріалів, однак і в таких випадках він прагнув піти далі в інтерпретації відомих фактів. Тим-то в суто науковому плані «Балтійські родичі слов’ян» є безпосереднім продовженням ав-торської позиції (в усіх значеннях цього слова) 1976 р. Що ж до трохи ширшого виходу за межі мовознавства, то в творчій практиці того, хто пише ці рядки, така спроба робиться уперше.

Пропонована праця складається з тематично об’єднаних серій нарисів, внутрішні зв’язки між якими виражаю-ться в системі послідовно підпорядкованих (нумерація) параграфів.

У роботі над книжкою взяв участь член-кореспондент АН СРСР О. М. Трубачов (Москва), який уважно прочитав рукопис і висловив авторові — письмово й усно — ряд цінних зауважень і побажань. Доктори філологічних наук И. О. Дзендзелівський (Ужгород) і А. Сабаляус- кас (Вільнюс) чинно сприяли поліпшенню виконання авторського задуму. Незмінний помічник автора в його наукових пошуках доцент С. Крягжде (Вільнюс) надав великої допомоги під час збирання необхідних матеріалів. Редактор видавництва В. П. Іїлачинда не тільки йшов за текстом книжки, але й перед ним, запросивши автора до написання цієї праці. Усім названим особам автор складає свою найщирішу подяку.