Звуковий (фонетичний) аналіз слова онлайн
 <<
>>

УРОК

Прийменникові конструкції (Предложные конструкции)

Синтаксические особенности современного украинского языка ярко выявляются в предложных конструкциях. В украинском языке насчитывается свыше 200 предлогов.

Ойи в сочетании с падежами выражают множество грам­матических значений.

Русские предлоги у и в являются разными предлогами, различаясь своими значениями, напр.: Мы встретились у входа в театр; У него собирались друзья; Мы встретились в театре; Мы приехали в-Киев.Украинские предлоги у п в — фонетические варианты того же предлога. Их упо­требление, в частности, регулируется правилами чередова­ния звуков: если предыдущее слово оканчивается на со­гласный, употребляем предлог у, а если на гласный — предлог в, сравните: Друзі збирйлись у ньогои Друзі зби­ралися в нього; Хлопець працювйв у Києвіи Дівчина hpa- цювйла в Кйєві.

Украинским предлогам біля, кола, край с родительным падежом, которые выражают пространственное значение близости к предмету, соответствуют русские предлоги около, возле, у, подлес родительным падежом: «Ще по­бувають екскурсанти біля вёлетня дуба» (О. Гончар)’ — Еще побывают экскурсанты около (возле) великана дуба; «Ми стояли коло вікна» (Є. Гуцало)—Мы стояли у окна\«Застигла мати край могйли» (О. Довжёнко) — Застыла мать у (возле, подле) могилы.

В украинском языке более распространены сращен­ные (сложные) предлоги, выражающие исходный пункт движения. Это предлоги з-за (Із-за), з-поза, з-над, 3Jno- над, з-під, з-попід, з-neped, з-поперед, з-мёжи (з-між), з-поміж (з-помежи), з-прсеред,напр.: «Літак наближався до Волги з-за далёкого лісу» (О. Ільченко); «Снаряди з-поза річки летіли все частіше й частіше» (Л. Перво- майський); «Лише з-над хмар часом прилине Прощання

з літом- журавлине» (П. Тичйна); «Світйє в долах, Сто­жари сяють ген з-понад рікй» (А.‘ Малйшко); «Бйтько з розгону кйдаеться в ріку й намагається впіймйти хлоп­чика, алё той спрйтно вислизйє з-під рук» (О.

Донченко); «А очйці, нйче блискавиці, Так і грёють з-порід брівок тёмних!» (Лёся Українка); «Сіріло вікно і то розпливё- лося пёред очйма у велйку безформну пляму, то зникало зовсім з-пёред очёй» (Д. Ткач); «Словё ніяк не потовп­ляться малому з уст, різні дёнш врёження однё з-поперед одного постають у йото уяві, думка думку випереджёе, побивёе» (І. Виргён); «Та не встиг я в думці, В уяві навті­шатися Сулою, Як тут вонё самё з-мёжи лозй Поперёд мёне блйснула стрілою, Аж я спинйвся» (I. Виргён) ; «Те­лефоніст вййшов з-поміж гіллястих дерёв, усміхаючись роті» (О. Гончар); «Стрьльбё, чимрёз вирёзнша, долі- тёла звідусіль. З-посеред нё! натреноване Хомине вухо - вирізняло знайоме чахкання батальйонних MIHOMeTie — там, і там, і там...» (О. Гончёр). Современному русскому литературному языку не свойственны сложньге предлоги типа украинских поза, понад, попід, поміж, побіля. В сра­внении с пространственными простыми предлогами за, над, під, між, біляони передают дополнительный оттенок распространения в пространстве: «За містом, що аж дзве­ніло від ясного морозу, шугйли у сйньому He6i літакй» (О. Гончёр); «Здавёлось чёсом, що дощ падає не поза тобою, а в тобі, що шум народйвся в твоїй істоті» (Є. Гу­цало); «Над вечірніми ланёмн грёе сурма золотё» (В. Со- сйра); «Туман стёлеться понад стёвом» (А. Головко); «Гніздо звивёють ластівкй під дёхом» (М. Рйльський); «Безмёжний сніг рипів попід ногою» (М. Бажён); «Між коморою та будиночком ворота й хвіртка» (О. Довжёнко); «Повёгом пройшлёсь поміж пёртами» (О. Гончёр); «Біля кузні кувёли підкови степовйм жеребцям» (О. Довжён­ко) ; «Побіля хати бичачим дйханням курйвся туманёць» (Г. Тютюнник).

В украинском языке предлог посо- значением места движения или состояния сочетается с предложным паде- Тком (укр. мшцёвим відмінком), а в русском — с датеЛь- нщьш падежом (укр. давёльним відмінком): «Три дівчини, еггудёнтки агрономи, Йшли взймку по доріжці лісовій» Рйльський) — Три девушки, студентки агрономы, [шли зимой по дорожке лесовой;«Щебёчуть солов’ї по мо- яодйх садкёх» (О.

Довжёнко) — Щебечут соловьи по мо­лодым садикам.

Следует обратить внимание на широкий круг украин­ских предлогов в значении цели. К ним принадлежат пред­логи для, задля, ради, заради, з метою с родительным па­дежом, на, в, по, під, прос винительным падежом, напр.: «Не зёдля жёсту, не для якогось там манірничання він вносив увёсь свій заробіток у той фонд» (Ю. Збанёцький); «Ні, ради честолюбності він ніколи не згодився б ризику­вати життям» (О. Гончёр); «Мати все стёрпить заради щёстя дотёй; 3 метою успішного розвитку високопродук­тивного тваринництва тут сіють кормові культури^ (О. Діброва) ; «На сповідь йдем до Маркіяна» (І. Драч) ; «Скатований Гонта збирёеться в мандри» (А. Малйшко); «їздили з Гнатом Ромёновичем до області по волок» (Є. Гуцало); «Алё після уроків ще трёба йти копёти ямки під садок біля школи» (П. Панч); «Захопив про всяк ви­падок рушницю» (Остёп Вишня).

Не употребляется в современном украинском литера­турном языке предлог з-за (із-за)в функции причины. Рус­скому предлогу из-за в значений причины соответствует украинский предлог чёрез с винительным падежом, напр.: Из-за гостя приходилось' спать на узком диванчике — «Чёрез гостя доводилося спёти -на вузькому дивёнчику» (П. Панч). Украинский предлог з-за выражает только значение исходного пункта движения: «Йде грозё з-за вер­хогір’я...» (М. Рильський).

Иногда возникают затруднения в выборе украинских предлогов в(у) и до в значении внутренних пределов про­странства. В . современном украинском языке пространст­венные предлоги ей до часто' являются синонимичными, напр.: «Ми їздили на ярмарок у Косів» (М. Рильський); «Генерал входить у тёмш сіни» (О. Довжёнко); «;Шепёта загнала корову до хліва» {€. Гуцало).

Олексёндр Довженко

УРИВОК ІЗ КІНОПОВІСТІ «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»

Я лежу на возі. Навколо, спинами до мёне, дід і бётько з косарями. Менё везуть у цёрство трав, річок і таємничих озёр. Віз наш увёсь дерев’яний: дід і прйдід були чума- кйми, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притя­гає грім.

До Деснй верстов п’ять дуже складної дорогц Переїхати трёба дві велйкі калюжі з гнилйцями, що wh коли не висихёли, два мостй, потім знов одну гнилйцю, потім два хутори з собаками і село Мёле Усте по вузёсень- ких кручених вуличках, далі треба їхати вздовж річки крутим -бёрегом і боятись, щоб не перекйнутись у воду, потім трёба було брёти праворуч униз і з розгону — чёрез річечку бродом, далі на гору і з гори, і знов на гору і з гори, а дйлі праворуч раз і другий, і знов понад річкою між осик і дубів, і вже аж там, над сёмою Десною, було моє царство.

По дорозі косарі гомоніли про різне, злёзили з воза пёред калюжами й на гору, потім сідйли, і я знову бёчив навколо сёбе вгорі їх велетёнсью спини, а над спинами і косами, які вонй тримали в рукёх, як воїни зброю, у ви­сокому тёмному He6i світили мені зорі й молодик.

Шхне опркёми, старим нёретом волока, хлібом, бёть- ком і косарями, пёхне болотом і трёвами, десь гукёють, і... зёраз чую, деркачі й перепілки. Чумёцький віз тихо рипить піді мною, а в синім нёб! Чумёцький Шлях пока­зує дорогу. Дивлюсь я на своє нёбо і повертёю з возом і косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всёсвгг цовертёе рёзом з нёми, і я непомітно лину в сон щасливий.

Прокидёюсь я на 6epe3i Деснй під дубом. Сонце вй- соко, косарі далёко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс -ь- все блищйть і сяє на сонці. Стрибёю я з кручі в пісок до Деснй, мйюся, п’ю воду. Водё ласкёва, солодка. П’ю ще раз, убрівши по коліна і вйтягнувши шйю, як ло­шак, потім стрибёю на кручу і гёйда по сінокосу. І вже я не ходжу, а тільки лггёю, лёдве торкёючись лугу. B6ireio в ліс — грибй. У лози — ожйна. В кущі — горіхи. В озері воду скаламучу — рйба.

навколо «вокруг, кругом»

таємнйчий «таинственный, неведомый, неведанный» трёба «надо, нужно; требуется, необходимо, следует; надлежит, пола­гается»

калюжа «лужа» вздовж «вдоль» бродом «вброд» осйка «осина» між «между»

гомоніти «разговаривать; беседовать; шуметь»

Вгорі «вверху»

велетёнський «великанский, исполинский, гигантский»

ящлодйк «молодой месяц; новолуние»

огірок «огурец»

нерет «рыболовная сеть»

волок «бредень; волок»

гуккти «кричать, звать; окрикивать, окликать; гикать» дзркёч «коростель, дергач» рипіти «скрипеть»

Чумёцький Шлях «Млечный Путь» всёсв1т «вселенная, мироздание» стрибати «прыгать, скакать»

лошйк «молодой конь» ожйна «ежевика»

скаламутити «помутить, взмутить; взбаламутить»

З мовної скарбниці

підвезти воза (візка) «ПОДЛОЖИТЬ свинью» за спйну не лле «сверху не каплет» сісти в калюжу «сесть в лужу» попасти (потрапити) в тенёта «попасть в сети»

ЯК діра В MOCTI «как пятое колесо в телеге»

ВПРАВИ

1.

Прочитайте урйвок із кіноповісті «Зачарована Десна» О. Дов- жёнка. Вйпншіть приймённики, вйзначте їх функції та підшукайте до українських приймёншшв російські відповідники.

2. Перекладіть оповідання «Музыкант» українською мовою. З’ясуй­те подібність і відмінність українських і російських приймённиюв:

музыкант

Старый медвежатник сидел на завалинке и пиликал на скрипке. Он очень любил музыку и старался сам на­учиться играть. Плохо у него выходило, но старик и тем был доволен, что у него своя музыка. Мимо проходил зна­комый колхозник и говорит старику:

— Брось-ка ты свою скрипку-то, берись за ружьё. Из ружья у тебя лучше выходит. Я сейчас медведя видел в лесу.

Старик отложил скрипку, расспросил колхозника, где он видел медведя. Взял ружьё и пошёл в лес.

В лесу старик долго искал медведя, но не нашёл даже и следа его.

Устал старик и присел на пенёк отдохнуть.

Тихо-тихо было в лесу. Ни сучек нигде не треснет, ни птица голосу не подаст. Вдруг старик услыхал: «Дзенн!..» Красивый такой звук, как струна пропела.

Немного погодя опять: «Дзенн!..»

Старик удивился:

«Кто же это в лесу на струне играет?»

А из лесу опять: «Дзенн!..» — да так звонко, ласково.

Старик встал с пенька и осторожно пошёл туда, от­куда слышался звук. Звук слышался с опушки.

Старик подкрался из-за ёлочки и видит': на опуш­ке разбитое грозой дерево, из него торчат длинные щепки. А под деревом сидит медведь, схватил одну щепку лапой. Медведь потянул к себе щепку и отпустил её.

Щепка выпрямилась, задрожала, и в воздухе раздалось: «Дзенн!..» — как струна запела.

Медведь наклонил голову и слушает.

Старик тоже слушает: хорошо поёт щепка.

Замолк звук,— медведь опять за своё: оттянул щепку и пустил.

Вечером знакомый колхозник ещё раз проходил мимо избы медвежатника. Старик опять сидел на завалинке со скрипкой. Он пальцем дёргал одну струну, и струна ти­хонечко пела: «Дзенн!..»

Колхозник спросил старика:

— Ну что, убил медведя?

— Нет,— ответил старик.

— Что ж так?

— Да как же в него стрелять, когда он такой же му­зыкант, как и я?

И старик рассказал колхознику, как медведь играл на расщеплённом грозой дереве.

(Бианки Виталий. Рассказы и сказки. К., 1988)

3. Складіть п’ять рёчеяь, у якйх нриймённик по вимагйє мтецёвого відмінка ¡мёншшв. Перекладіть ці рёчення рідною мовою.

4. Вйзначте, з якйми відмінковими формами ноёднуються прий- мённики в конструкціях:

Бути в саду, увійти в хйту, гостювйти в сестрй; зустріти­ся з брйтом, зійти з вершини, промовляти з годйну; сидіти під липою, заїхати під depeea.

5. Прочитййте статтю «Родовйй відмінок чйсу» Б. Антонёнка- Давидовича. Складіть українською і рідною мовами рёчення, які б розрізнялися родовйм відмінком чйсу в українській мові і прийменни­ковими сполуками чйсу в російській мові.

РОДОВЙЙ ВІДМІНОК ЧАСУ (РОДИТЕЛЬНЫЙ ПАДЕЖ ВРЕМЕНИ)

Українська мова характеризується використйнням ро­дового відмінка ¡мённиюв, щоб ознйчити час. Російська мова знйє в таких вйпадках приймённик із знахідним відмінком ¡мённика: тої ночі—в ту ночь, цього літа — в это лето.Наведемо кілька прикладів із класичної літе­ратури й фольклору: «Одної ночі приснився мені сон» (Мйрко Вовчок); «А чула ти, що стйлося cei ночі?» (Лёся Українка); «...малий Василько, якому тільки цієї весни пошили штани» (С. Васильченко); «Накрили очі тёмно’1 ночі, лёгше в могилі спочинув» (народна пісня).

З цього можна зробити висновок, що, йдучи за тради­цією клйсикр й живої народної мови, ліпше сказйти по- українському: «Того дня з ним не стйлось ніяких пригод», а не «У той день...» Протё слід пам’ятйти, що родовий 4acy не може стояти в формі множини (наприклад, «Тих днів...»), а тйкож без ознйчення («цієї», «тёмноТ», «того»). Тут на визначення чйсу, днів тижня, явищ, процйсів, стйну вдаємось до знахідного відмінка з приймёнником: «у роки (під час) громадянської війнй», «у вівторок», «у давнину», «у (під) хуртовину».

{Антоненко-Давидович Борис. Як ми говоримо. К., 1991)

<< | >>
Источник: Вихованець І. Р. та ін.. Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель: Навч. посібник / За ред. В. М. Руса- нівського.— К.: Либідь,1993.— 272 с.. 1993

Еще по теме УРОК:

  1. Взятие урока для души
  2. Уроки безъязычия
  3. Б О Г УРОК ВТОРОЙ
  4. СОЛНЦЕУРОК ТРЕТИЙ
  5. В Р Е М Я УРОК ШЕСТОЙ.
  6. Общая схема урока
  7. АКТ 4. УРОКИ ДЛЯ РУКОВОДИТЕЛЯ
  8. § 2. Урок психологии
  9. § 3. Подготовка учителя к уроку
  10. § 4. Урок и учебные ситуации
  11. § 5. Урок и эмоциональные состояния школьников
  12. УРОК 7
  13. КОММУНИКАТИВНОЕ ОБУЧЕНИЕ ИНОСТРАННОМУ ЯЗЬІКУ. МОДЕЛЬ УРОКА
  14. УРОК. КАК ЕГО ПОСТРОИТЬ
  15. УРОК
  16. УРОК
  17. УРОК Синтаксична будова української мови (Синтаксический строй украинского языка)